Лишитися чи їхати закордону до рідної домівки? Розглянемо разом це непросте питання разом.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну в лютому минулого року спричинило найбільшу кризу біженців на континенті з часів Другої світової війни.
Кожен з нас, хто опинився в чужій країні, далеко від дому з похапцем зібраними речами зіткнувся з неймовірним стресом. Через рік війни більшість ставить” собі питання: “А що далі?” і навряд чи хтось дав собі однозначну відповідь лишитися чи їхати.
Спробуймо звернутися до статистики
У грудні 2022 року уповноважений Верховної ради з прав людини Дмитро Лубінець зазначив деякі дані. З початком повномасштабного вторгнення з України виїхало понад 14,5 мільйона українців. З них 11,7 млн виїхало до країн Євросоюзу. 7,7 млн зареєстровані в Європі, як отримувачі тимчасового захисту. Станом на сьогодні цифра сягає 8 млн зареєстрованих в ЄС українців.
За даними дослідження, проведеного Соціологічною групою Рейтинг, 16% опитаних українців змінили місце проживання з 24 лютого, 12% – виїжджали, але вже повернулися додому. Половина тих, хто виїхав, планують повертатися додому тільки по закінченню війни. 10% планують повернення найближчим часом, 23% – ще перечікують, 11% – не планують повертатися додому…
Опитування українців
Так кожен третій український біженець відчуває себе частиною спільноти в приймаючій країні, але стільки ж хотіли б повернутися додому, про що свідчить нове опитування, опубліковане Агентством ЄС з основних прав (FRA).
Умови, з якими стикаються біженці, що повертаються до України, значно відрізняються залежно від того, в якій частині держави вони проживали. Війна по різному вплинула на життя та засоби існування українців.
Біженці, що повертаються до Західної України, яка не бачила бойових дій на землі, можуть вернутися до своїх домівок і працювати. Але жителі районів навколо Києва, які були окуповані російськими військами на початку війни, або території на сході та півдні країни поблизу нинішньої лінії фронту, стикаються з зовсім іншою ситуацією.
Читайте також: Результати опитування українців в Ірландії
Між тим війна триває другий рік і кінця їй не видно, деякі українці вживають заходів, щоб забезпечити собі майбутнє, яке не передбачає найближчого повернення на батьківщину.
Причини, з яких місяць розтягнувся на рік, у кожної родини свої. Одні знайшли роботу, інші змогли влаштувати особисте життя, вподобали закордонну освіту, влаштували дітей до школи.
Дослідження, опубліковане в Німеччині цього місяця, показало що думки респондентів розділилися навпіл. 37% опитаних українців залишилися б тут на «кілька років» або «назавжди», тоді як 34% повернулися б назад після закінчення війни. Ще 27% не визначилися.
Щодо Польщі, 55% респондентів планують повернутись в Україну, 38% не планують повертатися, а 7% хочуть переїхати з Польщі до іншої країни.
Пропонуємо вам долучитися до наших Telegram-каналів за посиланням
Українці в Польщі новини – https://t.me/U_IN_PL
Українці в Німеччині новини – https://t.me/U_IN_DE
Ця статистика відповідає більшості опитувань українських біженців у Європі.
Проте, лише третина респондентів має оплачувану роботу, а 79 відсотків сказали, що постали перед фінансовими труднощами за кордоном.
Між надією та очікуванням
«Початкова ідея путіна була схожа на бліцкриг і війна закінчиться за три дні», — каже Юлія Косякова, дослідник міграції з Інституту дослідження зайнятості в Нюрнберзі. «Пізніше були прогнози, що війна триватиме три місяці. Минув рік, і багатьом людям довелося змінити свої наміри та адаптуватися. Ця невизначеність відображається різними способами, наприклад, у формуванні моделей інтеграції чи участі українських біженців у суспільстві.
Інші фактори, такі як наявність роботи, житла та місць у школах для дітей, медичне забезпечення також мають важливе значення для успішної інтеграції. Доступність догляду за дітьми – особливо важливо, оскільки багато українських біженців – жінки з неповнолітніми дітьми” – зазначаєдоктор Косякова.
«Одні українці говорять, що хочуть залишитися тут працювати, інші бажають повернутися додому. Багато хто має проблеми з баченням майбутнього і часто змінює свою думку», — каже Донатьєн Гіссар, генеральний директор Campus France. «Але те, що ми знаємо достеменно – це те, що мовний бар’єр є реальною перешкодою для отримання роботи, а також побутові виклики, пов’язані з повсякденним життям в Європі».
Читайте подібне: Переваги та недоліки життя в Ірландії