Пояснюємо, що проблеми польських фермерів не мають коренів у виробництві української агропродукції.
Яка справжня причина протестів фермерів? Офіс польського депутата Європарламенту Марека Бельки нещодавно провів круглий стіл, щоб обговорити стан і перспективи співпраці між Польщею та Україною у сфері сільського господарства.
Учасники обговорення намагалися зрозуміти причини поточної ситуації та знайти спільні шляхи виходу з неї.
Подробиці щодо проблеми польських фермерів та можливості налагодження нормальних відносин у сільському господарстві між двома країнами можна знайти у колонці Ольги Трофімцевої під назвою “Вийти з полону міфів: як Україні та Польщі разом подолати кризу в питанні агроекспорту”.
Ольга Трофімцева зазначає, що перші ознаки загострення відносин між Польщею та Україною у сфері аграрної торгівлі спостерігалися ще восени 2022 року. Це збільшення обсягів двосторонньої торгівлі в агропромисловому комплексі, волатильність світових цін на зернові культури, виборчі цикли та проблеми із розвитком логістики та інфраструктури. Ці фактори спричинили наростання напруги та емоційні вибухи вже на початку 2023 року. Тоді і відбулися перші протести на західному кордоні України.
Авторка колонки вказує на виявлення популізму, спроби шукати винних на поверхні, медійний та політичний хайп. Вони не дали можливості для аналізу причин ситуації та пошуку прийнятних виходів.
“Український АПК у політичних дискусіях всередині Польщі зробили собі цапом-відбувайлом. Представники польської сторони та бізнес-асоціацій говорили про це щодо стану та перспектив співпраці країн в аграрній сфері”, – констатує експертка.
Достатньо просто подивитися на графіки внутрішніх цін на зерно в Польщі та цін на біржах, подібних до MATIF. Можна побачити, що польські ціни прямо корелюють з з цінами міжнародних ринків. І жодне постачання українського зерна критично не впливає на ці ціни.